Екологічна ситуація області

Екологічна ситуація об’єднує в собі оцінку екологічного стану окремих компонентів довкілля: стану повітряного та водного середовищ, земельних та лісових ресурсів, рослинного і тваринного світу, заповідних територій, характер яких постійно змінюється. Від напряму цих змін залежить рівновага природних екосистем та збалансованість подальшого екологічного та соціально-економічного розвитку Полтавського регіону.
Полтавщина розташована в центральній частині України в лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Із загальної площі 28,75 тис. км2 (4,5% площі України) 9,94% складають ліси та інші лісовкриті площі, 5,16% займають поверхневі водойми, 75,33% території – сільгоспугіддя, в тому числі рілля – 61,68%. Територія області належить до недостатньо вологої, теплої, крайній південний схід – до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони.
В геоструктурному відношенні лісостепова частина області лежить в межах Дніпровсько-Донецької западини. Формування її ландшафтів пов’язане з розвитком долини Дніпра та наявності солянокупольних структур. У степовій зоні вона відповідає східній частині Українського щита.
На території області відкрито багато нафтових, нафтогазоконденсатних, газових і газоконденсатних родовищ. В районі Кременчуцької аномалії зосереджені запаси залізних руд. Серед інших корисних копалин – торф, бішофіт, будівельні матеріали, мінеральні води. У містах обласного значення зосереджена велика кількість підприємств промисловості, енергетики, сільського господарства, які чинять найбільший антропогенний вплив на навколишнє середовище, надмірне використання природних ресурсів. Як приклад, перелік підприємств України, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища України включає 3 підприємства Полтавської області. Це: ПАТ «Укртатнафта», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та Філія Кременчуцька ТЕЦ ПАТ «Полтаваобленерго».
Найбільш поширені в області ґрунти – чорноземи, які займають майже дві третини території області. В цілому Полтавський регіон відрізняється від інших регіонів України тільки йому притаманними пріоритетами та ієрархією структур екологічної небезпеки, що обумовлюють специфіку її аналізу та можливого розвитку. Територія Полтавщини є не однорідною, зокрема за природними умовами, що спричиняє різні рівні техногенного навантаження (Кременчуцько-Комсомольський промисловий район, Лохвицький та Гадяцький – нафтогазовидобувні райони, Чорнухинський. Великобагачанський – сільськогосподарські райони). Таким чином, регіональні особливості Полтавщини потребують врахування специфічних рис регіону та його структурних елементів у процесі розвитку сфери регіональної екології.
Стан повітряного середовища Полтавської області залишається однією з важливих регіональних природоохоронних проблем. Рівень забруднення атмосферного повітря області обумовлений обсягами викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел. Для зниження рівнів забруднення на промислових підприємствах області обліковується спеціальне пилогазоочисне устаткування (ПГОУ), яке забезпечує очистку промислових викидів.
За результатами екологічної оцінки близько 53% від загальної кількості водних об’єктів в області за рівнем забруднення класифікуються як «дуже брудні». Основними причинами погіршення якості води в створах річок Крива Руда, Суха Лохвиця, Коломак та інших є недостатня ефективність роботи наявних очисних споруд, незадовільний стан каналізаційних мереж, насосних станцій та споруд зливової каналізації. Зокрема, незадовільно працюють ті споруди штучної біологічної очистки, де велика частка води припадає на промислові стічні води, які надходять на каналізаційні очисні споруди без попереднього очищення на локальних очисних спорудах підприємств. Відсутні або мають незадовільний стан каналізаційні мережі та очисні споруди у містах Гадяч, Миргород, Пирятин, Глобине, Гребінка, Зіньків, Лохвиця, Карлівка, смт В.Багачка, Чорнухи, Козельщина, Градизьк, Котельва, Чутове, Опішня, Семенівка.
Однією з важливих проблем, що погіршує якість підземних вод та їх придатність для питного використання, є наявність великої кількості свердловин, що втратили власників у зв’язку з розформуванням та ліквідацією колективних сільськогосподарських підприємств. Дані свердловини не експлуатуються, проте не проведена їх консервація чи тампонування.
Не менш важливою проблемою є відсутність у багатьох населених пунктах району альтернативних джерел централізованого водопостачання. Наявні каналізаційні споруди в цілому не відповідають сучасним вимогам.
Спостерігається незбалансоване навантаження на природні агроландшафти.
Основними чинниками негативних змін стану земельних ресурсів в Полтавській області є:
1) значна розораність земель,
2) збільшення кількості деградованих земель під впливом природних і антропогенних чинників
3) значна кількість розміщених на території області місць видалення відходів .
У т. ч. серед об’єктів промисловості найбільш негативний антропогенний вплив на стан земельних ресурсів в області спричиняють підприємства нафтогазового комплексу (при спорудженні та експлуатації свердловин), об’єкти трубопровідного транспорту (при їх будівництві та пошкодженні), підприємства добувної галузі (зокрема, Полтавський ГЗК), підприємства нафтопереробної промисловості, зокрема ВАТ “Укртатнафта” (внаслідок специфіки технологій виробництва), з підприємств енергетичного комплексу – Кременчуцька ГЕС, водами Кременчуцького водосховища інтенсивно розмивається берег на території Кременчуцького і Глобинського районів.
Одним із найбільш актуальних завдань у сфері поводження з відходами в області є створення належних умов збору, сортування та подальшої переробки та використання відходів, які мають ресурсну цінність і споживчу вартість як вторинна сировина. У той же час, ситуація щодо використання ресурсоцінних відходів у Полтавській області зараз залишається незадовільною. Важливою проблемою в області зостаються негабаритні відходи, які спричиняють утворення несанкціонованих звалищ. Вирішення даної проблеми потребує запровадження планової системи збору від населення негабаритних відходів, а також предметів побуту, відпрацьованих електротоварів та небезпечних відходів. Це передбачає необхідність проведення психологічної роботи серед населення, будівництва майданчиків для збору даних відходів, розробки плану щодо їх збору та визначення можливостей утилізації.